Національний історико-культурний музей-заповідник «Личаківський цвинтар» - відоме меморіальне кладовище у Львові площею 40 га.

Старовинні традиції

За старовинним традиціям проводи покійного в останню путь, встановлення меморіалу, панахида супроводжувалися укладанням вінків навколо труни та могили покійного. Все це було описано д-ром Ральфом Соленскі при проведенні выдомих розкопок у печері Шанідар на півночі Іраку. Д-р Соленскі в 1951 році виявив кілька майданчиків для поховань у печері Шанідар. Його відкриття було записано в книзі Рекордів Гіннеса, як інформація про саму давню форму релігійної діяльності в області людських поховань. Під час археологічних розкопок Соленскі надав зразки ґрунту з кожної могили Арлетт Лерой-Горхан, палеоботаніку з Парижа. При дослідженні під мікроскопом вона виявила фрагменти пилку і квітів 8 різновидів. Велика частина квітів належали до групи дрібних диких квітів яскравого забарвлення. Мадам Лерой-Горхан зробила висновок, що поховання мали місце близько 62 000 до н.е. Дивно, що частинки пилку збереглися в глибині печери, адже ні звірі, ні птахи не могли принести в печеру квіти і не могли покласти їх прямо на майданчик для поховання. Тому було зроблено висновок, що 62 000 років тому хтось бродив схилами гір з сумною метою нарвати квітів для похоронної процесії.

У квітковому саду

З давніх часів людство порівнювало смерть зі сном, а такий спокій, або сон, зазвичай проходив у квітковому саду. У «Пісні про Роланда», одному із знаменитих творів давньої французької літератури, архієпископ Тюрпін молить Бога над тілами своїх баронів: «Так прийме ж Господь ваші душі серед квітів у священному саду». Благання Роланда були схожі: «Так дозволить їм лежати серед священних квітів». У давні часи квітковий сад асоціювався з Раєм, з «лугами, наповненими прохолодою», як у Вергілія, «омитими потоками води», або з садом, що обіцяний в Корані всім віруючим.
І якщо Рай був наповнений квітами, то Пекло сприймалось як щось безлюдне, неприємне. У гомерівському царстві тіней не було ні саду, ні квітів. У книзі XI століття про Одіссея Пекло представлене як простір без будь-якого натяку на квіти або інші приємні речі. У Молитовнику Серапіона, греко-єгипетському літургійному тексті середини IV століття, є така молитва про покійного: «І нехай його дух спочиває безтурботно в зеленому саду». Всі ці слова про Рай відносяться до однієї центральної концепції: прохолодного саду з морем квітів.
Концепція квіткового Раю найбільш тісно пов'язана саме з похованням Ісуса Христа. Ісус був віднесений в сад, простий і чистий. Проте, судячи з вигляду наших сучасних кладовищ цю концепцію не дуже активно підтримують, адже цвинтарі лише подекуди нагадують той сад, у який був віднесений Ісус. Концепція квіткового Раю найбільш тісно пов'язана саме з похованням Ісуса Христа. Ісус був віднесений в сад, простий і чистий. Проте, судячи з вигляду наших сучасних кладовищ цю концепцію не дуже активно підтримують, адже цвинтарі лише подекуди нагадують той сад, у який був віднесений Ісус. Сьогодні люди цінують концепцію поховання серед квітів, описану в релігійних книгах. Таким чином, сила ідеї про те, що смерть нерозривно пов'язана з квітами, очевидна.

Квіти і символізм

Протягом століть квітами супроводжувалась практично кожна подія життєвого циклу, від народження до смерті. Якщо говорити про смерть, квіти є символом того, що все прекрасне не вічне під місяцем: як квітку зрізують із стебла, так само і нитка нашого життя одного разу кимось обривається. Квіти, які використовують на похоронах, мають своє естетичне значення – краса квітки допомагає нам впоратися з емоціями, нівелюючи контраст між життям і жахом смерті. Квіти допомагають пом'якшити неприємний осад від розуміння близькості смерті, який залишається у присутніх на похоронах. Квітка символізує крихкість і незахищеність життя. Квітам, як і людям, потрібні увага й догляд, щоб вони розпускалися і розквітали. Важлива також і кількість стебел у букеті. За традиціями країн пострадянського простору парну кількість квітів приносять на похорон, а живій людині прийнято дарувати квіти тільки в непарній кількості.

ІСНУЄ КІЛЬКА ВЕРСІЙ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ЦІЄЇ ТРАДИЦІЇ.

У багатьох давніх культурах парні числа пов'язували із закінченістю, завершенням, в даному випадку – життєвого шляху. Непарне число, (крім 13) навпаки, символ щастя, успіху, везіння. Непарні числа нестабільні, вони символізують рух, життя, сміх. Парні – символ умиротворення і спокою. Для древніх піфагорійців уособленням добра, життя, світла були непарні числа, а ще вони символізували праву сторону (бік удачі). Невдача ж ліву сторону, а разом з нею смерть, зло, темряву – символізували парні числа. У японській культурі числа 1,3,5 позначають чоловічий початок «янь» і говорять про життя, силу, рух. Числа 2,4,6 – жіночий початок «інь», спокій, пасивність. В Японії не прийнято дарувати живим людям чотири квітки, тому що число 4 символізує смерть. Ізраїльтяни, навпаки – дарують парну кількість квітів, а от на похорон квіти не приносять взагалі.
У Грузії вважають, що все пов'язане з сімейними цінностями приносить щастя, тому дві квітки (пара) – вдале поєднання, а на цвинтар несуть непарну кількість квітів «щоб покійний пару не забрав із собою».
Європеєць і американець може з найкращими намірами подарувати російській дівчині 8 або 10 троянд, і щиро здивуватися її реакції. Варто відзначити, що настільки прискіпливий рахунок квітів має місце лише до дюжини. Після цієї кількості не має значення парна чи ні кількість стебел у букеті. Адже славнозвісний «мільйон червоних троянд» має парну кількість квітів.
І останнє, що хотілося б відзначити: особливий символізм приписують кольорам букета, особливо у релігійних колах.
Пурпурний колір – символ покаяння та лояльності. Такі квіти використовують під час приготування і проведення покаяння в Різдвяний і Великий Піст.
Білий колір – символ яскравого світла. Квіти такого кольору використовують під час святкування Різдва і Великодня, і в інші дні, які ознаменувалися якоюсь визначною подією.
Зелений колір – символ оживаючої по весні природи, звідси зелені галявини наших кладовищ. Зелені квіти використовують у звичайні дні, після Свята Богоявлення та Дня Святої Трійці.
Червоний колір символізує вогонь і кров. Такі квіти використовують в Свято Богоявлення та з нагоди інших особливих подій, пов'язаних з вихвалянням мучеників, Святого духу і пролитою кров'ю Христа.
Чорні квіти використовують на Страсну П'ятницю, іноді разом з червоними.
Итак, как мы видим, цветы помогают нам переключиться на восприятие символики, и через эту символику передается большая часть информации, относящейся к смерти.

Значення похоронних квітів

• Співчуття. Квіти в похоронному обряді й після нього використовують з кількох причин. По-перше, з метою візуальної виразності. Людям, що переживають біль втрати буває складно висловити свої почуття словами. Квіти – наочне свідчення любові та поваги. За допомогою квітів можна надати підтримку та висловити співчуття. Крім надсилання квітів у похоронну службу, закріплюється тенденція відправки квітів у будинок покійного після проведення похоронного обряду. Дехто навіть відправляє квіти до церкви в пам'ять про померлого. Квіти створюють атмосферу теплоти і краси, яка підкреслює урочистість похоронного ритуалу і приносить втіху тим, хто в скорботі. Кому трапилося бути присутнім на похороні, де не було квітів, кажуть, що виникає відчуття, що чогось не вистачає і після похорону виникає відчуття пригніченості.
• Традиції. Традиційно висловлюють свою повагу до покійного і родині покійного, надсилаючи квіти. Цей давній звичай дозволяє людям висловити найбільш глибокі почуття. Траурний букет призначений як для покійного, так і для його близьких. Букет квітів – це надання останніх почестей спочилим.
• Атмосфера. Квіти створюють атмосферу теплоти і краси, яка приносить втіху тим, що в скорботі. У присутніх на похоронах залишається краще враження від похоронного обряду. Квіти – дуже важливий елемент, що впливає на формування враження. Вони безпосередньо впливають на ту картинку, що залишиться в пам'яті.
• Квіти і релігія. Квіти є фактичним свідченням любові і співчуття, яке висловлюють близькі покійного його сім'ї і родичам. Життя квітки швидкоплинне. І цей факт підкреслює ту ж думку щодо життя людини. Є особливий глибокий релігійний символізм у тому, що життя квітки не вічне.

Смерть приводить людей у відчай і викликає депресію, відбираючи в них дорогу серцю людину, від якої вони отримували любов, підтримку і турботу. Похорони і похоронні традиції надають їм можливість віддати останні почесті і данину поваги спочилим. Час після похорону – період скорботи. Тільки згадуючи минуле, близькі можуть оцінити, наскільки дорогим й близьким їм була людина, прийняти втрату. Тільки через сльози і розмову із вдячним слухачем вони можуть вилити свою душу і висловити біль, відчуття провини і ворожості навколишнього світу. Все, що відбувається на церемонії, зачіпає швидше інтелектуальні концепції, повністю не залучаючи емоції і почуття тих, хто страждає, що з психологічної точки зору дуже важливо. Квіти ж висловлюють невимовне, вони за своєю суттю символічні. Повага і співчуття традиційно висловлювали за допомогою квітів. Цей звичай – один з найдавніших в культурі і слугує для вираження глибинних емоцій. Необхідно підкреслити три основних моменти, роблячи висновок про традиції, пов'язані з похоронними квітами. По-перше, квіти відіграють як естетичну, так і символічну роль. Вони є великим внеском в урочистість і значущість ритуалу. По-друге, квіти – це спосіб висловити співчуття та скорботу родичам. По-третє, квіти для близьких служать елементом, що допомагає пом'якшити сприйняття цієї траурної події, а також є вираженням поваги до покійного.